В юності я любив малювати обличчя. Не портрети людей, а обличчя, які виникли з моєї уяви, з великими очима та глибокою глибиною. Тому, коли я хотів подивитися, як буде виглядати великий малюнок на кімоно, я, недовго думаючи, намалював обличчя дівчини кількома лініями, а простір, що залишився, заповнив її волоссям.

Щоб побачити ескіз кольоровим, я почав наповнювати його фарбами і захопився. Я зрозумів, що ці хвилі волосся, схожі на океанські течії, живуть власним життям у моїх роботах.

У цьому є магія! І це стало чудовим приводом створити принт на тканині. Тепер мені довелося старанно працювати над дизайном і включити його в моделі кімоно.

Для себе я називаю цей твір просто: «Волосся».